Вчора прослухала дуже корисний вебінар Дмитра Карпачова на тему дитячої неслухняності, а сьогодні вирішила занотувати коротенький конспект лекції, так сказати, бо інформація дійсно важлива.
Основним відкриттям для мене стало те, що погана поведінка дитини - це спосіб формування життєво необхідних для неї якостей. Здорова дитина не може, та й не повинна бути "зручною" батькам. Згадайте свого малюка у 2,5-3 роки - з ангелочка він враз почав перетворюватися на бешкетника,а далі - і того гірше. Багато хто називає це "кризою 3-х років". Насправді ж це якраз і є той початок психологічного становлення особистості, який - при правильних діях батьків - завершується в 9-11 років і дає суспільству нового повноцінного члена з власною точкою зору та здатністю її відстоювати, волею до перемоги, наполегливістю та самоповагою. Сьогодні все це прийнято називати "задатками лідера", насправді ж це базові навички, без яких в житті просто неможливо досягти успіху!
ОСНОВНІ ЗАДАТКИ ЛІДЕРА
Я була дуже здивована почутим, та проаналізувавши, зрозуміла, що саме так і є: основні "неправильні" дії дитини ведуть до становлення життєво необхідних для успішної людини якостей. Так, через впертість дитина вчиться відстоювати свою думку, через непослух і обезцінювання наших прохань осмислює те, що відбувається навколо, вчиться аналізувати. Протест проти батьківських наказів - це не що інше, як відпрацювання сили волі, наполегливості і вміння переживати невдачі. Ну а деспотизм (диктування власних правил) - прагнення дитини до самоповаги і значущості в сім"ї/суспільстві.
Дмитро навів наглядний приклад того, як це відбувається. Усім нам знайома картина, коли дитина вчиться самостійно їсти. Тоді протягом кількох місяців уся кухня і одяг малюка (а то - і мами) у каші, проти ми впевнені - він не може цього вміти з народження, треба потерпіти, поки навчиться. Зі становленням психологічних якостей відбувається точно так само - з єдиною різницею в тому, що самостійно їсти дитина вчиться всього кілька місяців, а самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність - 7-8 років. Багатьом з нас для цього процесу бракне терпіння. Що саме ми відчуваємо в цей період?
4 НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ БАТЬКІВ
Проявом невдоволення дитячою поведінкою служить 4 індикатора - це злість, образа, роздратування і відчай. І хоч ми здатні відчувати всі ці емоції стосовно своєї дитини чи дітей, та зазвичай переважає якась одна з них. По ній і потрібно судити про стан дитини. Адже за кожною батьківською емоцією криється певний посил, який дитина вербально (бо поки що не вміє словесно) старається донести батькам. Зв"язок між нашим відчуттям і відчуттями дитини наступний:
Найгірший, на думку психолога, четвертий варіант розвитку подій, оскільки діти, батьки яких при непослухові відчувають відчай, у майбутньому мають найбільший нахил до суїциду ("я поганий, я нікому не потрібен, мені краще позбавити світ від себе"). Та кожен з даних пунктів потребує зміни поведінки зі сторони батьків. Це неодмінно потягне за собою і зміну поведінки дитини, хоча її якості будуть продовжувати формуватися. Далі - серія слайдів без коментарів:
Основним відкриттям для мене стало те, що погана поведінка дитини - це спосіб формування життєво необхідних для неї якостей. Здорова дитина не може, та й не повинна бути "зручною" батькам. Згадайте свого малюка у 2,5-3 роки - з ангелочка він враз почав перетворюватися на бешкетника,а далі - і того гірше. Багато хто називає це "кризою 3-х років". Насправді ж це якраз і є той початок психологічного становлення особистості, який - при правильних діях батьків - завершується в 9-11 років і дає суспільству нового повноцінного члена з власною точкою зору та здатністю її відстоювати, волею до перемоги, наполегливістю та самоповагою. Сьогодні все це прийнято називати "задатками лідера", насправді ж це базові навички, без яких в житті просто неможливо досягти успіху!
ОСНОВНІ ЗАДАТКИ ЛІДЕРА
Я була дуже здивована почутим, та проаналізувавши, зрозуміла, що саме так і є: основні "неправильні" дії дитини ведуть до становлення життєво необхідних для успішної людини якостей. Так, через впертість дитина вчиться відстоювати свою думку, через непослух і обезцінювання наших прохань осмислює те, що відбувається навколо, вчиться аналізувати. Протест проти батьківських наказів - це не що інше, як відпрацювання сили волі, наполегливості і вміння переживати невдачі. Ну а деспотизм (диктування власних правил) - прагнення дитини до самоповаги і значущості в сім"ї/суспільстві.
Дмитро навів наглядний приклад того, як це відбувається. Усім нам знайома картина, коли дитина вчиться самостійно їсти. Тоді протягом кількох місяців уся кухня і одяг малюка (а то - і мами) у каші, проти ми впевнені - він не може цього вміти з народження, треба потерпіти, поки навчиться. Зі становленням психологічних якостей відбувається точно так само - з єдиною різницею в тому, що самостійно їсти дитина вчиться всього кілька місяців, а самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність - 7-8 років. Багатьом з нас для цього процесу бракне терпіння. Що саме ми відчуваємо в цей період?
Важливо: вказані навички по-іншому НЕ ФОРМУЮТЬСЯ, лише через прояв дій, які ми звикли вважати неправильними. У дитини є бажання щось нам довести, показати, що її думка також важлива, але яка це думка і як її показати, вона поки що не знає ("хочу, щоб було так, як я хочу!" і все). Якщо ви бажаєте допомогти своєму малюкові пройти цей нелегкий етап, тоді: перше - змиріться на час з тим, що батьки - це "груша для відбивання психологічних ударів" (саме на нас дитина тренує свої перші навички); друге - всі свої доводи аргументуйте словами "тому що" ("я не дозволяю це робити, тому що...", "припини, тому що..." і т.д.) - це навчить дитину також аргументувати свою позицію і тоді звичайна впертість перетвориться на діалог, в якому кожен з вас досягне бажаного (приклад неправильного діалогу: Досить дивитись мультики! - Ні, я хочу! - А я все-одно виключу телевізор! // приклад правильного діалогу: Досить дивитись мультики, тому ще тебе будуть боліти очі. - Ні, бо до кінця серії залишилось 10 хвилин. - Добре, як закінчиться серія, відразу виключиш сам"
4 НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ БАТЬКІВ
Проявом невдоволення дитячою поведінкою служить 4 індикатора - це злість, образа, роздратування і відчай. І хоч ми здатні відчувати всі ці емоції стосовно своєї дитини чи дітей, та зазвичай переважає якась одна з них. По ній і потрібно судити про стан дитини. Адже за кожною батьківською емоцією криється певний посил, який дитина вербально (бо поки що не вміє словесно) старається донести батькам. Зв"язок між нашим відчуттям і відчуттями дитини наступний:
Найгірший, на думку психолога, четвертий варіант розвитку подій, оскільки діти, батьки яких при непослухові відчувають відчай, у майбутньому мають найбільший нахил до суїциду ("я поганий, я нікому не потрібен, мені краще позбавити світ від себе"). Та кожен з даних пунктів потребує зміни поведінки зі сторони батьків. Це неодмінно потягне за собою і зміну поведінки дитини, хоча її якості будуть продовжувати формуватися. Далі - серія слайдів без коментарів:
Ну і наостанок ще одна важлива річ, про яку не варто забувати: часто ми сприймаємо поведінку дитини через призму власної втоми чи невдоволеності життям. Коли ми відпочили і перебуваємо у доброму гуморі, набагато лояльніше відносимось до тих самих дитячих вчинків. Тож питання нечемності також потрібно вирішувавати і в собі - вчитись вести той спосіб життя, який дозволить АДЕКВАТНО спрймати поведінку дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар